Метою викладання навчальної дисципліни «Політичний розвиток українського суспільства» є ознайомити студентів з історією Української держави у останньому десятилітті XX ст. –початку ХХІ ст. (по сьогодення)  в контексті всесвітньо-історичного процесу; вироблення у студентів цілісної картини соціально-економічної еволюції українського суспільства, його політичного і культурного розвитку в умовах незалежності.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Політичний розвиток українського суспільства» є:

- поглиблене вивчення вивчення проблем відновлення незалежності, аналіз державного будівництва в сучасній Україні,  історія українського конституціоналізму.

- формування у студентів уявлення про соціально-економічну еволюції українського суспільства, його політичний і культурний розвитку в контексті всесвітньо-історичного процесу впродовж 1991-2019 рр.;

- розкриття основних етапів і проблем історико-політичного розвитку Української держави сучасного часу;

- формування розуміння та вміння студентів системно й історично аналізувати головні тенденції, які мали і мають місце в усіх галузях життєдіяльності українського народу; виявлення особливостей історичних процесів під час правління президентів періоду незалежності; формування уявлення про різноманіття варіантів розвитку України в сучасність;

- формувати в учнів повагу до народів світу, їх історії, релігії та культури.

 Передумови для вивчення дисципліни: програма змістовно взаємопов’язана з іншими дисциплінами навчального плану магістрів, і, перш за все з дисциплінами «Актуальні проблеми історії України», «Новітня історіографія історії України», «Історико-науковий контекст духовної парадигми людської цивілізації», «Етапи державотворення в Україні».

 Очікувані результати навчання:

1. Використання нових освітніх та інформаційних технологій, сучасних засобів навчання та використання їх у педагогічному процесі.

2. Здатність використовувати основи загальнотеоретичних дисциплін в обсязі, необхідному для вирішення педагогічних і дослідницьких завдань, успішного освоєння методологічних і прикладних питань спеціальності, питань фундаментальних загальноісторичних і спеціальних дисциплін; дисциплін психолого-педагогічного циклу: педагогіку, психологію, методику викладання історії, методику і організацію позакласної (поза аудиторної) роботи.

3. Знання теорії й методології історичної науки, методики вивчення суспільних явищ і процесів, пам’яток матеріальної і духовної культури.

4.  Використання принципів і методів збору, систематизації, узагальнення і використання інформації, проведення наукових досліджень за профілем спеціальності.

5. Здатність застосування принципів редагування і підготовки матеріалів до публікації, складання рефератів, оглядів, рецензій.

6.  Здатність примирювати сторони з протилежними інтересами.

Метою викладання навчальної дисципліни «Історія країн Азії та Африки» є ознайомити студентів з історією країн Азії та Африки періоду Нового та Новітнього часу в контексті всесвітньо-історичного процесу; вироблення у студентів цілісної картини соціально-економічної еволюції східних держав і народів, їх політичного і культурного розвитку в контексті всесвітньо-історичного процесу впродовж епохи Нового та Новітнього часів.

 Основними завданнями вивчення дисципліни «Історія країн Азії та Африки» є

- поглиблене вивчення історії країн Азії та Африки Нового та Новітнього періодів, що має особливо важливе значення, оскільки всіх народів світу споріднює спільність історичних доль. В політичній історії країн Далекого та Близького Сходу, Центральної та Південної Азії, Африканського континенту ми знаходимо коріння, початки певних конфліктів, інтеграційних і дезінтеграційних процесів, що стали реальністю у новітній час (ХХ – початок ХХІ ст.). У сучасних умовах від характеру та спрямованості відносин між країнами  афро-азіатського регіону багато в чому залежить мир і співробітництво всього світу.

- формування у студентів уявлення про соціально-економічну еволюцію східних держав і народів, їх політичного і культурного розвитку в контексті всесвітньо-історичного процесу впродовж епохи модерного часу;

- розкриття основних етапів і проблем історії країн Азії і Африки модерного часу, пов’язаних з наростанням структурної кризи і встановленням різних форм колоніальної залежності;

- формування розуміння та вміння студентів системно й історично аналізувати головні тенденції, які мали і мають місце в усіх галузях життєдіяльності азійських і африканських народів; виявлення особливостей історичних процесів у кожній окремо взятій країні; формування уявлення про різноманіття варіантів розвитку країн афро-азіатського регіону у новітній час;

- показати, який вплив на розвиток східних суспільств принесли досягнення промислового перевороту другої половині ХІХ ст.

- освітлення специфіки історичного розвитку країн Сходу щодо Заходу, дати порівняльну характеристику цих двох світів в динаміці їх розвитку, проаналізувати причини втрати Сходом його цивілізаційного лідерства в Новий період і точки зору з даної проблеми;

- формування розуміння та вміння студентів системно й історично аналізувати головні тенденції, які мали і мають місце в усіх галузях життєдіяльності азійських і африканських народів; виявлення особливостей історичних процесів у кожній окремо взятій країні;

- формувати в учнів повагу до народів афро-азіатського регіону, їх історії, релігії та культури;

Передумови для вивчення дисципліни: програма змістовно взаємопов’язана з іншими дисциплінами навчального плану бакалаврів, і, перш за все з дисциплінами «Нова історія країн Азії та Африки», «Нова історія країн Європи та Америки», «Новітня історія країн Європи та Америки», «Політологія», «Етнологія», «Джерелознавство», «Актуальні проблеми історії країн світу», «Культурологія та світова культура».

 Очікувані результати навчання:

1. Використання нових освітніх та інформаційних технологій, сучасних засобів навчання та використання їх у педагогічному процесі.

2. Здатність використовувати основи загальнотеоретичних дисциплін в обсязі, необхідному для вирішення педагогічних і дослідницьких завдань, успішного освоєння методологічних і прикладних питань спеціальності, питань фундаментальних загальноісторичних і спеціальних дисциплін; дисциплін психолого-педагогічного циклу: педагогіку, психологію, методику викладання історії, методику і організацію позакласної (поза аудиторної) роботи.

3. Знання теорії й методології історичної науки, методики вивчення суспільних явищ і процесів, пам’яток матеріальної і духовної культури.

4. Використання принципів і методів збору, систематизації, узагальнення і використання інформації, проведення наукових досліджень за профілем спеціальності.

5. Здатність застосування принципів редагування і підготовки матеріалів до публікації, складання рефератів, оглядів, рецензій.

6. Здатність примирювати сторони з протилежними інтересами.